Артем Лоік - Арка дружби народів

Ніч кинджалами нас накрива,
ріже жалом мої два крила,
юність вкрала у нас ця крива-
ва дорога як місяць крива!

Салютую Хорону з ріки,
втратив крила, та є дві руки!
І не знаю, ще рік чи роки
залишились, є набої — знайдуться рядки!

Знову рими саме ці
відбираю педантично, бо писати — самоціль!
Де у США одні герої, — тільки з «Marvel» і «DC »,
і де Арка «Дружби народів» — це «ARка» у руці!

Де у броніку на Сході в танку їде наша воля,
а в тилу у мерседесі тихо їде наша зрада!
І не знаю, чи насправді залишилася живою
наша багаторазово ґвалтована гола правда!

Межа бажань була отримати три «так»,
та зараз пісню випускаю, наче кулю в атентат!
Щоб рівно в кухні стіл стояв, мене влаштує атестат,
вища освіта нижче плінтуса і досі, якось так.

В кого сила — в того все, та не спіши качати біцепси!
Володарі сміються, коли гинуть сліпі в бійці пси!
Тому на біт ці всі думки мої, як вихрести!
Якщо «какая разніца» і досі — мій реп викресли!

Ніч кинджалами нас накрива,
ріже жалом мої два крила,
юність вкрала у нас ця крива-
ва дорога як місяць крива!

Салютую Хорону з ріки,
втратив крила, та є дві руки!
І не знаю, ще рік чи роки
залишились, є набої — знайдуться рядки!

У житті як пілігрим,
назбираю по дорозі знову переспілих рим!
На обличчі піт і пил, допоки наліпили грим,
ми брати лише в казках, які не снилися і Грім!

Це вже ясно, та не всім, повторити не завадить:
ми б’ємося за свободу, ви вмираєте за владу!
Витягати з вуха вату вам запізно вже, естети,
ви відстали, не скидайте нам на дім свої «касети»!

Біль укотре конвертується у вірші!
Бог словами з мого серця через горло моє вийшов!
Чекаємо розв’язки, та тут досі кульмінація!
І що кому не ясно, доки вдосталь куль — ми нація!

Я знову кіловати коло вати розсію!
Тепер якщо я баттлю, то я баттлю росію!
Не насмерть, але варто, тому рими взяв всі я,
мій мозок — елеватор, бо я не сіяв — сіяв!

Ніч кинджалами нас накрива,
ріже жалом мої два крила,
юність вкрала у нас ця крива-
ва дорога як місяць крива!

Салютую Хорону з ріки,
втратив крила, та є дві руки!
І не знаю, ще рік чи роки
залишились, є набої — знайдуться рядки!